Серед міста,джунглів із бетону
Заснули мрії, мов вугільний пил
Живемо ми в ілюзії без тону
Де тіні лиш кричать під ним.
Темрява-зведе нас до кінця
Земні вітри то наші проводи
На небі згаснуть всі зірки
Сліди лишаться в тіні без імен.
В руїнах згублених доріг
Знайдемо сенс той у вогні
Старі фотографії в пилу затлілі
Мовчазні свідки втрачених тих днів.
Звуки міста-мов прокляття ночі
Серця, що б’ються в унісон
Згублені-але ми не самотні
Танцюємо в обіймах темноти.
Ранкова далечінь нас відшукає
Зникнемо у ясному бутті
У темряві лишаться спогади весни
А пісня тих сердець-в тіні…<br>Кирило Абакуменко
