Озираюсь на літо… Пішло…
Не було особливих моментів,
Серед стін життя наче кіно,
Без падінь та і без зле́тів.
Усім тішило, більше — з вікна,
І дощами, і сонцем ранковим,
Потішала мене і гроза
Своїм гуркотом, наче б то дзвоном.
Духом падала — вітер втішав,
Своїм подихом свіжим ранковим,
Тест на літо, гадала, не здам,
Та минулось.Пішло літо з Богом.
13.09.2026.
Ганна Зубко
