Тебе так хочу я пізнати,
З тобою разом йти у даль,
Та ти лиш хочеш мене мати,
Як інших поруч йдучих краль.
Ця думка не дає покою,
Спотворює моє життя,
Та я не здамся вже без бою,
Бо рвуться болем почуття.
Я знов боюсь розчарування,
Так настраждалася душа,
Що не впускаю те кохання,
Яке чекає хоч кивка.
Тобі я вірю і не вірю,
Медово ллються всі слова,
Та розумію, що дурію,
Коли тебе поруч нема.<br>Городна Яна
Гарний вірш👍