Приїхав він… Навколо тиша незвична,
Не чути розривів, не свище метал.
Та в грудях від спокою — темрява вічна,
Бо серце пізнало вже інший портал.
Він бачить усмішки, кав’ярні, трамваї,
Тут сонце цілує вишневий садок.
А серце стискається — пам’ять тримає
Той кожен холодний і димний окоп.
Обняв би повітря, обняв би коріння,
Притиснув би рідних до самих грудей.
Та в погляді — вибухи, пекла горіння,
І тіні полеглих найкращих людей.
Ротації час — ніби дивна розмова
Між мирним світанком і пеклом війни.
Він тут, повернувся, він дихає знову,
Щоб ми у цій тиші побачили сни.
14 квітня 2026 р.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
