Ми знаєм — попереду тиша й пітьма,
і кожен наш крок — це холодний удар.
І час не лікує — це просто зима,
і правда мовчить, як згорілий пожар.
Ми бачили світ, що тріщить знов і знов,
де віра ламається в пил і бетон.
Та ми підіймаємось знизу, з основ,
бо шлях наш один — до кінця. Це закон.
Життя — наче бокс. За ударом — удар
летять нам у груди, збиваючи ритм.
Зупинка. Ковток — неба вічного дар.
І знову у бій — це життя алгоритм.
Тугими канатами рингу — межа,
немає там тиші, немає там сну.
Є дихання, втомлена боєм душа,
і кроки вперед крізь бетонну стіну.
Стає зрозумілим: рахунок — це тінь,
і він не керує, коли ти в бою.
Хоч для перемоги є сотні причин,
Та ми все одно стоїмо на краю.
Кінець завжди поруч, він тихо стоїть,
і ми крок за кроком ідемо крізь все.
Наш ринг — наша доля. Ця правда звучить.
Не впасти раніше, ніж сонце впаде.
21 квітня 2026 р.
