За обрієм там рідний край,
Туди я зір свій раз по раз кидаю.
Туди моя душа летить, тепла шукає,
Херсонщина моя, тебе кохаю.
Наші річки, що плинуть у тиші,
Наші піски гарячі, наче серце,
І ліс, що виростили ми,
Стоїть рядами, наче в герці.
Тихі запруди, оспівані в думках,
Рясні сади, що стогнуть від врожаю.
І степ, що навкруги лежить,
Дарує вроду батьківському краю.
Перлина в гирлі сивого Дніпра,
Давала радість людям працьовитим.
Та ось прийшла загарбницька війна,
Щоб все життя і щастя розтрощити.
Горить наш ліс, плюндруються міста,
Здригаються річки та стогнуть верби,
Від тої дикої навали сарани,
Яка зі сходу до нас наперла.
Поля, степи розхристані війною,
І ми, рятуючись, не знаючи покою,
Пішли у інші краї шукати долю…
Мій рідний краю, я тебе люблю,
В думках і снах до тебе я літаю.
З тобою стрінемось, до тебе я прийду,
Як тільки погань цю ми відспіваєм.
11.01.2025.
<br>Віктор-Севила
