Своя опора

Коли ставало тяжко,
вона писала вірші.
Цього разу, навіть вірші не піддавалися
Піддаватися перестало все:
почуття, думки і події.
Ніби таке в неї життя,
що й сама не знає причини.
Не бачила сенсу в мріях,
не дивлячись на її сни.
Все що вона потім бачила,
стало для неї чорно-білим.
Не дивлячись на її страхи,
вона бачила лише дивне.
Люди порядно мовчали,
тікаючи від її почуттів.
Навчилася й вона мовчати, холонути в самоті.<br>К.Анастасия