Священні крила наших душ

Священні крила вільних наших душ,
Кувались у віках сталевим гартом.
Оманливий цей спокій не поруш
Різким своїм невиваженим стартом.
О, як же тонко зіткані шляхи,
Пройти які вже виміряно родом.
Етнічним кодом вшито навіки,
Розписано орнаментом свободи.
Епіграфом завжди була любов –
Між долями споріднена основа.
Омріяне спасіння від оков,
Глибокий поклик спільних молитов,
Ангельський вічний спів святого слова.
<br>Юлія Посполіта Левченко