Стоїть дівчинка в красивій білій сукні,
Їй здається, що день сьогодні милий,
І в повітрі витає «запах» щастя,
Все не схоже на світ, що згубили
А це й не він, лише сон хвилинний,
Що втілив мрії її душі,
Уві сні був він гарний і затишний,
А на яву – гнилий і сповнений брехні
Обман і зло володіють тим світом,
Там для добра та світла місця немає.
І щоб жити ти повинен бути сильним.
Де сили взяти? – цього поки ніхто не знає<br>Вікторія Панасюк
