І ти прийшов непрохано й неждано,
І почали ми будувати щось нове
Але одного ми не зрозуміли,
Що слово «кохання » для нас має різний сенс.
Ти вічно думаєш,що я тебе не люблю і хочеш більше доброти,
Але ніяк не можеш зрозуміти,Ти,
Що в мені ніжності не так багато,
Але важливий все одно залишаєшся Ти.
Перше кохання-це болюча тема,
це коли руйнуються світи,
Коли мовчиш і плачеш ти від болю,
Який ти сам собі приніс.
І знаю я,що заслуговуєш на більше,
Ніж можу я тобі запропонувати.
Нас виховували по-різному
І це дало свої плоди.
Коли була маленька я,
Дали мені свою любов батьки по-різному й окремо,
Батько показав мужню любов-
Це коли ти знаєш,що тебе люблять і йому не потрібно це повторювати ,
Хоча я памʼятаю його поцілуночки в щічкі,
Які були для своєї маленької донечки.
А Мама-це моя найбільша гордість,
Моя опора і мій світ,
І ти не знаєш як це важко було бачити її любов,
Коли була вона нещасна
із усіх сил старалась вона для тебе
Щоб було у тебе все.
І я дорослішала,мінялась,
Але в якийсь момент щось в мені зламалося,
І згодом стала я трояндою,
Такою ж гарною,але колючою.
Але коли зʼявився ти,
До мене почало приходити інше розуміння,
Що хоч кохання-це важкий тягар,
Але ми все переживемо разом,
І серце відчуває біль,
Але душа йде далі й далі ,
Надію маю,що скоро цей період вже мине,
І щире почуття «кохання» нас до майбутнього вбереже.
<br>Єлизавета
