Я по шматочках збираю твій образ,
В туманній своїй голові,
Бо як мені страшно дістатися дна,
Де стерті дні роковí.
Та через уламки туманної памʼяті,
Намагаюсь згадати лице,
Через яке проливаю сльози прокляті,
І моє серце кровʼю тече.
Малюю дні де вже немає мене і тебе,
В своїй і без того розпʼятій душі,
Бо знаєш, душа без цього пече і реве,
І гасне без тебе в холодній імлі.
Але боюся в цьому світі тільки одне…
В одну мить забути тебе.
Забути твоє мальовниче лице,
Не згадати як я кохала тебе.
Боюся стерти з серця твій погляд,
Розчинити в минулому твої обійми
Та поховати в памʼяті як ти був поряд…
Я не зможу це пережити.
