Буйний вітер гуляє, мороз на вікні
Малює узором картину,
На алеї безсмертя стоїть сирота
Витирає замерзлу сльозину.
І вітер холодний наскрізь пробира
Білий сніг на морозі іскриться,
Схилилось в задумі сумнеє дівча
Вдивляється в рідне обличчя.
Чому ж ти, татусю, покинув мене?
Залишивши одну сиротину,
Я прошу прийди ти до мене у сні,
Й пригорни ти мене хоч хвилину.
Тут ангел торкнувся легенько плеча
Не плач ти, дитино, не треба,
Твій тато Герой не залишив тебе
Береже він тебе вже із неба.
Тож прошу тебе, витри свою сльозу,
Тепер будеш моєю дочкою,
Й не бійся нічого, а тільки повір,
Бо я завжди буду із тобою.
І сонце з'явилось із темної хмари,
І тепле проміння на землю зійшло,
З'явилась надія й всміхнулась дитина,
Бо щирі прохання сильніші за зло!
Наталія Білоус
