І скла разбитого друзки
Що тротуари покривали,
На наших вулицях вони
Про біль нестерпний наш волали.
Але ми вистояли в тій
пекельной жиже
Так не зломили вороги нас
Лишь мiцнiше,
Счепили щелипи ,та стисли зуби,
Ми стоємо!Та ви забули…
Що ненька вас як діточок плекала
Та дарувала вам тепло!!!
Вам було мало?!
Тепер пізнайте нашу лють,
Сами зазвали!
Бо тої страшної вiїни ви не познали!
Про перемогу вили ви
Та все даремно
Та перемога не про вас
Ця рiчь окрема!
Та схаменится ,хоть на мить
на себе глянте…
Коли ви станете людьми,а не поганкой!
Рада Жизнi
<br>Рада Жизни
