Рве душу стогін скрипки струн,
Пронизує повітря фуга,
Немов холодний, злий бурун,
Б`є хвилями по скелях туга.
Той звук — кричить у далечінь,
і падає посеред битви,
Затим летить в глибоку синь,
Й співає пісні із молитви.
Спів ангелів і каяття.
Тріпоче скрипка,як заграва.
Киплять в повітрі почуття,
Тече у серці магми лава.
Смичок торкається струни,
Він будить сміх і гіркі сльози,
Там звуки, чисті і сумні,
Тремтять, мов віти у морози.
Нехай же плаче, не мовчить,
Сміється, лине, будить мрії.
Мелодія, яка летить —
Загасить жар, в мороз зігріє.
16 квітня 2026 р.
