Скрипка

Скрипка грає, її милодія у вись злітає,
Будить спогади печальні,
Що сльозами ллються,
Про кохання, дні прощальні,
Що ніколи не вернуться.

Скрипка грає, серце плаче,
І кожна нота — наче ніж.
Її мотив у душу западає,
І кожен звук — як німий крик.

А пам'ять знов тебе згадала,
Вона кличе нас у давні дні,
Де були ми з тобою разом,
Де були ми лише одні.

Світ навколо став чужий,
Без тебе він тепер пустий.
Лиш тиша давить, ніби лід,
І час спинився в забутті.

Скрипка грає, не стихає,
Світлом душу наповняє.
Хоч і сумно, та прекрасно,
Звучить музика так ясно.

Та тільки скрипка дограває,
Мелодія встихає враз,
І біль розлуки обіймає,
Бо вже не повернути час.
Ващак Андріана Михалівна