Дорога дальня, слова печальні,
І сльози ллються водопадом.
Сім'я забула, друзі обманули,
І все пропало, що так важко здобувалось.
Усі пішли, а я стою,
Дивлячись на своє бездиханне тіло.
А в думках завжди одне:
"Чому мене так і не полюбили?"
І мертва тиша навкруги,
Лиш звуки вітру в далені.
Я бачу світ, но він чужий,
І сонце гріє не мені.
Душу біль цей розриває, сльози котяться з очей.
Я йду додому, но там мене
Ніхто вже не чекає.
Дорога дальня, но по ній іду не я…<br>Ващак Андріана Михалівна
