Скільки живу і гадки я немала,
Що зможу зненавидіти когось аж так…
Тепер, на привеликий жаль, узнала….
Впізнала в москалях свій страх.
Нехай би швидше вже Москва та клята впалала,
Нехай грім Божий покарає їх!
Прошу я , Господи, воздай їм позаслузі
За всіх дітей, за матерів, за всіх людей,
Що постраждали враз…
За тих, хто тілом ще живий, а дух десь бродить поруч…
За сльози діточок і матерів,
За кожну краплю крові, нашого солдата,
За сльози юних вдів, майбутніх матерів…
За весь нарід, за всіх хто став нам поруч,
І постраждав від ницих тих катів…
Прошу я, Господи, помилуй нас ти грішних,
Пробач мене за те, що я роблю…
Бо я не зможу вже пробачити ніколи,
того що зроблено у наших всіх містах…
Закарбувалися навічно, ніби в коло:
Ірпінь та Буча, Волноваха, Харків…
А в Маріуполі, то просто жах…
Такого вже забути неможливо,
Пробачити не можна і за сотню літ…
Цвіт нації пішов уже на небо,
Щоб вимолити в Бога наш нарід.
03.04.2022 р.
Час 17.40
