ми не стільки із каменю
скільки хочемо ним здаватися
ти шипами обплетена
я обплетена
ранами
це наші довічні хрести
обрані змалку стани
я знаю що це не минає
що біль з нами скоро
станеться
воруши очима
мовчи губами
(читай: світ не дізнається)
можливо ідея зламатися вдала
можливо я зовсім тебе не знаю
(ти не сказала мені
своє справжнє
ім'я
?)
скоро осінь закінчиться
буде зима
і тихий
холодний
вдих<br>Анастасія Іванова
