Сніжне кохання

Ніжно снігом вкривалась Земля,
Цілував він порепану шкіру.
Він робив це усе навмання,
У душі відчуваючи віру.
Сніг кохання своє захищав:
Від морозів та лютої стужі…
Він її усім серцем кохав,
Хоч знов перетворився в калюжі
Від горя страждала Земля
І Небо тяжко стугоніло,
«Ти його лиш чекай», – так мовля,
А до себе, як пару манило…
Січень 2009<br>Брезіцька Ольга