Ми з тобою разом на гойдалках
Катаємося з насолодою повітрям.
В своїх дитячих мирних забавках
Погляд пролітає мій подвір'ям.
Ми міняємося місцями.
Ти – на моїх, я – на твоїх.
Кожного дня так було місяцями,
Не зізнатися в гріху – гріх.
Я сильно качаю тебе вгору-вниз,
Щодня міняю амплітуду.
Омиває чудесно-строкатий бриз,
А ти відповідаєш "Не буду, не буду!"
Ти ж на мене тримаєш злобу,
Від мене – нуль шуму при гойданні.
Лиш сльози котяться спідлобу,
Я знаю – нікчемно марний в сподіванні.
Ти пішла, а я лишивсь на самоті.
Хочу назад, у твоє лонечко…
Тепер гойдалки і я у темноті.
Я один, вгору й вниз роблю "сонечко".<br>Владислав Єрілов
