Всі дуже різні пори року,
Та усе ж схожість трохи є,
Люблю́ більш осінь різнобоку,
Хоча і суму додає.
Туман любила й посиві́ла,
Густу вже маю сивину,
І під дощами все бродила,
Й свою роняючи сльозу.
Спадає листя… Сумно й мило,
Лягає гілка на плече,
Вже біле плетево несміло
Осінь до ніг моїх кладе.
20.09.2026.
Ганна Зубко
