Спогади, що не зникають

Я йду по вулицях, де колись ми разом сміялися,
Де сонце світило у твої очі.
Серце моє тримає ці миті,
Як скарб, що ніхто не зможе забрати.
Ти пішов, але залишив світло,
Що гріє у холодні дні.
Я торкаюся спогадів, як дощу на шкірі,
І відчуваю — ти поруч, хоч і далеко.
І навіть біль від втрати не зможе
Зруйнувати того, що між нами було.
Бо любов не зникає з часом,
Вона живе у серцях назавжди.<br>silence_speaks_ua