лінії в блокноті,
хаотичні наче зорі.
так задумано, однак
не буває хаотично,
все на місці.
діло в баченні картини.
бо кожен розуміє те,
що він колись вже відчував,
чи те знайоме,
що колись мав.
і кожен бачить інший штрих,
іншу тінь серед рядків.
та десь в неоновому небі
зорі,
мов кришталь,
чекають на свою спіраль,
що на землі ще ручкою є,
що серед сотень ліній живе.
щоб потім побачити зірку в фоє.
зірка — душа,
душа — то спіраль,
спіраль — то є нитка життя:
дуже тонка
та легка в забуття.
і варто лиш трохи її надломити,
як почнуть губитися всі наші миті.
та поки веде вона далі крізь час,
зорі малюють історію нас.
<br>Аніта Артюх
