Скоро все стихне, як вітер стихає.
Льодом покритий старесенький зал,
У ньому немає тепла в середині,
Давненько не ловить мобільний сигнал.
Прикинуті двері важкенним залізом,
Дах весь в осколках, зруйнований вщент.
Дивом виставу в цей день відмінили,
Не вийшов на сцену старий деригент.
Наступного ранку, звучала тривога,
Летіли снаряди, по мирним хатам.
Влетіли ракети в будинок культури,
А поруч… розбили старесенький храм.
Тепер в цьому селищі тихо і страшно,
Зрідка де можна зустріти людей,
На вулицях ніби потрапив у хащі.
Фінальну виставу, ніхто не зіграв…<br>Ярослав Курявий
