Сум

Більше тиші, аніж слів у пустій кімнаті,
де на склі замерзлому сліди від дощу.
Календар перегорнуто, дати зникли,
я не пам'ятаю, кого колись шукав.
Холодний ранок стирає спогади в попіл,
і в цьому світі без тепла й болю
мені байдуже.
Стежки порожні замело сірим снігом,
чужі обличчя пропливають у натовпі.
Твоє ім'я більше не важить нічого,
звучить як порожній звук у нічній імлі.
Я дивлюся у вікно на байдуже місто,
де годинник відраховує секунди назад,
і в моїх грудях — лише крижана пустка,
де вітер гуляє крізь мертві мости.<br>Анонім