Та стільки мук як ця земля,
Не бачив світ з часів Ісуса
У чому ж наша всіх вина.
Що ми у павутинні гнуса…
Цей гнус — не зовнішня імла,
Це ми самі — дрібні, кусючі.
Це заздрість, нища і мала,
Що ядом впилась в наші душі.
Вина не в тому, що прийшов
Великий кат на наші землі.
А в тому, що він тут знайшов
Серця, що і без нього темні.<br>Макс Громов
