Кожен день лунають повітряні тривоги,
Школярі ховаються в сховищах.
Пасажирів евакуювали з потягів,
Вибухи лунають всюди.
Руйнуються людські ресурси,
Змінюється краєвид кварталів.
Сумно спостерігати,
Як зникає все перед очима.
Давно про цей жах було описано,
Кінострічки попереджували раніше,
Воплотилося в реальному часі.
Аналізуючи зло, яке виходить з під контролю,
Хоче задовольнити свої потреби.
А харчується живими людьми.
Своє обличчя маскує під личинками.
Хоча в історії змінювалися імена,
Збереглися, як кровожерливі тирани.
Міняються, як рукавички,
Хоч бири та кидай у вічний вогонь.
Спокою і миру не дають нам,
Що психіка їде з катушки голови.
Тільки віра і єдність народу переможе,
Не пустити в свій двір його.
Тіло в гробі, стане тліним,
А іде в повітрі літають.
Матерізуються, якусь мить,
На знищення людства повториться.
Нові тирани або боги стануть,
Щоб правити людиною, як рабами.
Ми не матеріал для задоволень.
У мене є все,- це моя сім'я.
І Батьківщина Мати,
Земля на якій виріс
І полюбив з малечку.
Рідним домом став.
Хоть знищене воно,
А в серці залишилося назавжди.
Люди втікають від зла,
А осколок дому беруть з собою.
Повернуться, це інша історія,
І знову посади родине дерево.
І в сім'ї передати частинку своєї душі.
Доля змінюється постійно.
В Земля останется свята,
Рідну замінити чужою неможливо.
А пам'ять і шану передаватимуть з покоління в покоління.
Любов лунає вічним танцем.
Денис Третяк 14.09.2026
<br>Денис
