Між світом білим і полем сірим —
Безодня прірви, німа й пуста.
Там доля пише сценарій вміло:
Із раю — прямо в святі жорна.
Відлунням звуків між скель бідових
Почуєш шепіт — замри і стій:
То душі в пісні кружляють томно
Над світом віри й чужих надій.
Співають тужно мотив невинний,
По гострих скелях — їх не спинить.
Вони штурмують дорогу в небо,
Та бродять світом, як сірий стрій.
Їх шлях тернистий, об камінь гострий,
Вони турують невпинно – йдуть.
Роздерті рани на сірих шатах
Шумлять об скелі відлунням куль.
