Коли будуть заквітчані ранки-
Прокидатись з холодних ночей
Повернути б мені ті світанки,
Ніжний погляд бездонних очей
Промайнуло життя мов хвилина,
Понесла десь у даль течія,
Проросла вже травою стежина
В тебе клопоти, діти, сім’я…
Як зустріну колись моя пташко-
То впізнаю змарнілі уста …
І спитати тебе буде важко
Чому стала для мене чужа?!
Та твої наче марево очі-
Потонули в мені на віки…
Ти приходиш до мене що ночі!..
В мої сни крізь міста і роки
Коли будуть в росі тихі ранки-
Умиватись під шелест дібров
Повернути б мені ті світанки
Де не гасла у серці любов
Промайнуло життя мов хвилина,
Що понесло то більше нема…
Заросла вже до тебе стежина
А в душі залишилась зима…
<br>Валентина Білоус
