Так хочеться сонечка, зелені, квітів,
А то тільки хмурість і сирість на світі.
Сніжок не порошить, дощі вередують,
Вони моїх просьб і бажань мов не чують.
Тому підвіконня в горшках і вазонах,
Така свого роду зеленая зона.
Один біля одного густо, тісненько,
Чекають на цвіт і очі, й серденько.
Ось перші вже пуп’янки сором’язливо
Готують виставу із назвою “диво”.
То й будуть, мов сонечка промені світлі,
Ці тонкі пелюсточки ніжно-тендітні.
<br>Тамара Назарук
