Так хочу радісних новин,
Я знаю, в цім не одинока.
О, скільки стомлених родин,
Що в серці рана так глибока!
Чекання, мов скрипучий віз,
По бездоріжжю, що мандрує.
Не від дощу це море сліз,
Так сміху й радості бракує.
Так хочу радісних новин,
Вдихнути щоб на повні груди.
Вантаж забути всіх провин,
Стирчить ще колючками всюди.
Так хочу радісних годин,
Щоб тиша, не страшні тривоги.
Та сниться все, що ти один,
На тлі вечірньої дороги.<br>Тамара Назарук
