Є край, де тиша душу лікує,
Де ранок вмиває обличчя степам.
Там кожен жайвір мене ніби чує,
І я ту радість нікому не дам.
Там вільні води, чисті й прозорі,
І рідна земля — як молитва свята.
Там я читаю майбутнє по зорях,
І в серці зникає будь-яка гіркота.
У тому краї я вдома, я — власник,
Де щастя приходить без зайвих розмов.
Там кожен світанок — це диво і свято,
Бо гріє мене там коріння й любов.
Ця вся країна — у силі і світлі,
Вона у мені, а я — в її жилах.
Там мрії мої, наче квіти розквітлі,
Бо тільки в Підставках я маю вітрила.
Роман Сергієнко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
