Сиджу під небом та й гадаю,
Чого душа моя болить.
Чи довго ще блукати людям,
Чи довго правди нам шукать?
Мовчить земля, мовчить і небо,
Лиш вітер тихо в полі гомонить.
А серце просить світла й правди
І вірить — правда ще стоїть.
Мовчить дорога, знає більше…
В ній втоптана людьми душа.
По ній ідуть чужі і рідні —
Та кожен правду прикраша.
І кожен слово своє носить,
Мов правду щиру на устах,
Та тільки вітер знає, люди,
Де правда спить у цих світах.🌻
Христина Краснолуцька
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
