Там, де розсипаються зорі,
Де блукає космічний пил,
Там любов розцвітає в просторі,
Там тебе, я, кохана, зустрів.
З Касіопеєю ти розмовляла,
Та співала любовні пісні,
І на мене крадькома поглядала,
Як на Пегасі я мимо летів.
Я хотів тобі приглянутись,
Показати свою любов,
Диким Левом хотів обернутись,
Щоб звільнити тебе від оков.
Та Волосся твоє, Вероніко,
Діва в коси тобі заплела,
Ти схиляла ласкаво повіки,
Як на тебе я поглядав.
Вже я втратив останню надію,
Привернути увагу твою,
Та Стрілець, мій друже, уміло,
Спрямував влучно стрілу свою.
Тоді Ліра для нас заспівала,
Голуб з Лебедем у просторі кружляв,
В Терезах наша доля лежала,
Дракон з Скорпіоном її зберігав.
Андромеда нас повінчала,
Близнюки фату за тобою несли,
Водолій та Дельфін нам на щастя
Окропили космічні шляхи.
Вже Візничий чекав на порозі,
Райська птаха співала весільні пісні,
Прикрашала тебе Південна корона,
Я Північну корону тримав у руці.
Ми в Візок всі дари спакували:
Компас, Парус, Годинник та Щит.
Щастя й долі усім побажали,
Й запрягли Козерога у мить.
Попереду була невідома дорога,
Хрест Південний на щастя осяяв її,
В Ерідані вмились святою водою,
Та у космос безмежний у двох відбули.
10.03.2026 Лірика
