Мені не вдається зібрати
Давно тріснувшу тарілку.
Не хочу руки більш марати,
Маю побачити керамічну гілку.
Ну лише одна частина мала!
Я ж прошу всього нечасто, –
Зараз – дрібненького білого крила –
І буду за ним бігти незгасно!
У смітнику, на вулиці, в підвалі –
Ніде нема біленького шматочка.
Усе раптово загуло – вуха, голова і ніч.
Мають пошуки тривати далі!
Тікай, свідомість, чорта дочка!
…Шматочка ніколи не було<br>Владислав Єрілов
