Прошу, скажи мені, що любиш,
Що я така в тебе одна,
І що ніколи не відпустиш,
Що не залишуся сама…
Що все погане пройде згодом,
І всі незгоди промайнуть,
Важкі хвилини одним ходом
З собою тугу заберуть.
Настануть теплі дні, приємні.
Всі повні затишку, добра.
"І все прожите – не даремно!" –
Одразу зрозумію я.
І сонце освітить промінням
Усю красу цього єства,
Всіяні щоки ластовинням
Й людські замерзлії серця.
<br>Elizabeth Wisteria
