Тиха ніч була, день тихий, вечір,
Не торкається вітер чола,
Прохолода лягає на плечі,
Усміхається захід здаля.
І бере уже сонце в обійми,
І роса вже лягає між трав,
В небо чапля ось-ось крила зді́йме,
Опісля́, як лелека здійняв.
Все стихає і гомін ледь чути
Від дороги, що поруч води,
Наче кінь, уже човен припнутий
Там, де верби, стрункі явори́.
12.09.2026.
Ганна Зубко
