Як хочеться тиші, щоб чути лиш вітер,
Який під вікном дерева колишить
І гілля легесенько б’ється в вікно,
Нагадує те,що було давно.
Бо тиша завжди повертає в минуле,
Яке вже я з часом майже забула…
Вперед, без зупинки завжди поспішаєш,
Коли ж зупинитись, як часу не маєш…
Біжить за роками і наше життя…
Та інколи маю таке відчуття,
Що все відбувалося втім не зі мною,
То ніби був сон, що пішов за водою…
Можливо немає минулого в нас,
Є тільки сьогодні, у цей самий час?…
Як хочеться тиші, щоб чути лиш вітер,
Який під вікном дерева колишить,
А гілля легесенько бʼється в вікно…
Не згадуй! Минуле минуло давно!
<br>Тетяна Олійник
