Ти ніколи не зрозумієш,
Почуття та ставлення мої.
Якщо ранковою расою,
Не вмивалась ти.
Тиша, спокій і кінець,
Знають ясно цього хлопця.
Сонце скаже під кінець,
Правду всю очей злочинця.
В дівчину закохався він,
Ясним місяцем у полі.
День і ніч проходить знову,
В одинокі долі.
Вітерець маленький, тихий,
Скаже правду всю ясну.
Може все таки чужий?
Ні, тепер ніколи не засну.
Дивним місяцем села,
Розкриває очі.
Вона тиха та смішна.
І сяйливі очі,
Скажуть тихо під кінець:
Думать треба в цьому віці,
І ніяк інакше.
Почуття складна ця річ,
Ніколи звикати.<br>Вдовиченко Іван
