Ти приходиш уві сні, коли прокидається сонце,
Золотавим струмочком пісків обіймаючи ноги мої.
Ти приходиш уві сні, коли мрії закохують серце,
Наче свіже повітря понад плесами річок м’яких.
Я йду із тобою провулком, де затишно й тихо,
Де в світлім дитинстві я бігав колись босоніж.
Я прошу, не лишай моїх мрій.., рідний краю,
Дай напитись хоч в снах від твоєї святої душі.
Дай ще сили мені поборотись у світі за тебе,
Спокутувати дай час за свої непрощені гріхи.
29.04.25. Про своє
<br>Віктор-Севіла
