ТІШУСЬ

До літа спека вбила б почуття —
Гроза рятує, з півдня появилась,
Ніч уже дозвіл свій дала,
І не на жарт та розходи́лась.

Й з'явивсь нізвідки вітерець,
Не появлявсь давно в оселі,
Тепер вже рветься напвростець,
Поскрипують лиш двері.

Тішусь, вслухаючись в грозу,
Краплі збираючи в долоні,
До вітру ближче підійду́,
Щоби обвіяв мої скроні.

06.08.2026.
Ганна Зубко