Ти наша рідна, мила, славна Україна
Ти знов чомусь вмиваєшся кривавими слізьми..
Де мирно жили українці знов руїна
В нас хочуть відібрати право бути вільними людьми
І знов від попелу ти стала сива,
Безжально рвуть прекрасне тіло кляті москалі
Така нескорена і всеодно красива
Крізь сльози ти смієшся з недолугості своїх катів
Бо знаєш ти гаряче серце свого сина,
І як палають очі доньки, що прокинулась під бомбами русні,
Що ? «гаварітє, павтаріть»? чекайте но хвилину
Повторим так, що захлинетесь в власному гівні ..
А сонце знов зігріє українські гори, море і рівнини
І гомін, сміх дітей буде лунати звідусіль,
А щоб ніколи не забути підлості кремлівської скотини
Так і напишем на заборі – обережно !кончений сусід!<br>Вікторія Боровська (Гережа)
