УСМІШКА ЇЇ

Ясна вона була, як зорі у небі
А щира, немов мати до свого дитя,
Мов вогник у темряві,
І освітила вона моє життя,
А був я у темряві небуття,
Але іншим звідтіль повернувся я.
<br>Іван Червоний