Фреска року лютого

Перший шок: могили із саморобними хрестами.
Другий-братські траншеї на околицях ранених міст.
Третій-дописи в соцмережах, де до Бога кричали мами:
"Допоможіть знайти!" – і відчай від слова ''безвість''.
А зараз – очі полонених, бо це не очі, а страшні провалля.
На фоні дурнуватих флешмобів і примітивних ігрищ,
під акомпонемент божевільних новин з задзеркалля,
відчуття: біснуватих зібрали на бал серед чорних згарищ.
Шостий місяць зими, звінігретились дати, дні і сезони.
Щось таке між людьми: проявляються лики. Обличчя. І пащі.
У вечірніх молитвах – амплітуда від благословінь до прокльонів.
Ми обрані, безталанні чи може навіки пропащі?
Бажання: хай проспівають нарешті треті півні.
У цьому екшені з елементами містики, трагедії і жаху
світу пора зрозуміти: час збирати каміння,
Щоб втримати гравітацію у спіралі Чумацького Шляху<br>Олена Присяжна