Хочу сказать
декілька слів про те
що пережить я не зміг
Се було те, те, те
Забув , пережив
Такий собі протест
інакше я б не сказав
як позбутись цього
Гротеск
Не чіпай, бо соромно
бути кимось таким
кого не побачу
в наступні 100 років
Це лишаеться значенням сталим
бо люди
Люди є тим, що ти не тримаєш
коли запиваеш моторне масло
А шилом проткнеш
останню клітину
сумніваючись
під Кафедральним Собором
у Цюриху маючись
Залишся Один! У хаті під скронею
Так помирать спокійніше
коли прийдуть козачки
І самотнім будеш тримать
Палицю , бо святим
треба в Рай.
Ніяк не в пекло
То є творчий сентименталізм
Тож залиш той монумент
Часу не гай
Кулю в скроню
Вмирай
Помри за те що вважав
Життям своїм по трохи – по коли
Можливо станеш рибкам кормом
у Наступному Створінні
Бо так думать не вийде
Так буде легше
Бо тримать мозок у створенній
клітці
Не менше ,
ніж купить барбарису
і розсипать по жмені
собакам
Ти думаеш , треба
я стану Героєм
який ти герой – то є синь
краще вклонися соняшник
у тінь
Так жить буде легше
Так смерть не настане
Не треба вмирать якщо
не знаєш за що треба
Винеси білизну сушитись
Час не гаїть – тремти
Можеш облитись
або помитись
бо інакше не треба
твоє
приношення жертви
нікому не треба
останній вагон
розбий той канон
саксофон
<br>Тато?!
