Між сильних хвиль і диких злив,
Де час гойдав свої припливи,
Я проти течії все ж плив
У дні тривожні та мінливі.
Шукав я світло вдалині,
Що між туманів ледь ясніло,
Твій голос снився там мені,
Та надавав вітрилам силу.
Та хвилі били знов і знов,
І ніч стискала небокраї,
Але посіяна любов
Уже давала урожаї.
Воно тим берегом було,
Де нас ховала тиха пристань,
І те, що серце зберегло,
Не забере ніколи відстань<br>Ігор Білецький
