Нарешті був у спокої
Ніхто не дзвонив, не писав Від неї не було новин, жодної Я здається, сумувати почав
Думав тобі без мене краще Де ж ти, все гукаю і гукаю Повернути нас найважче Тепер повсюди твій образ шукаю
Ти казала, я ще пожалію
Про те що втратив таку як ти Я задихаючись, дурію
Від того що вирішив від тебе піти
Ідуть роки, і все незмінно
Ти щаслива, але не зі мною Не забуду, як ти кохала наївно
Я не мав мізків, бо хворів не тобою<br>Софія
