Святої наберу собі води,
Омию нею тіло й душу.
У храм мовчання тихо я ввійду,
За вас, мої рідненькі, помолюся.
До неба очі з надією зведу,
Погляну на святі чертоги.
Я вірю, що я вас там знайду,
Бо кожен день молюся Богу.
Згадаю знову ті свої слова,
Що говорив, у путь вас проводжаючи,
Туди, де вічність і свята трава,
Де світлі брами золотого Раю.
В душі моїй горить свіча,
То пам’яті свіча, що не згасне.
Допоки шлях мій тут трива,
Допоки полум’я не згасло…
Я помолюся за всіх нас,
І попрошу прощення у Бога,
За кроки наші на землі,
Що забували ми про нього.
Води святої я нап’юсь,
Вона очистить душу й тіло,
З молитвою я свічку запалю,
За вас рідненьких помолюся.
<br>Віктор-Севила
