Темрява — це лише тінь.
Коли здається, що сил немає,
знай:
ніхто не згасив світло.
Воно все ще там.
Всередині.
Шлях може губитися.
Сніг — глушити весну.
Але надія —
це не втеча в мрію.
Це спуск у глибину.
Воно не гасне саме.
Воно чекає.
На тій самій межі,
де ти вирішуєш:
впасти
чи тримати.
І коли ти встаєш —
після бур,
після порожнечі —
це світло твердне.
Воно стає хребтом.
Основою.
Теплом, що не залежить
від погоди ззовні.
