Хто ми тепер?

І так шкода, і так безмірно жаль
Що запізніле каяття
Твої не вилікує шрами
І слів гірких із пам'яті не забере
І так шкода, що розкоші любові
Покрила пелена
І ніжності слідів давно нема
Що пелюстки троянд опали долі
Усі сади своє вже відбуяли, відцвіли
А ми мовчали і молились за свої гріхи
І ревно ми когось шукали
Або цим світом по просту тинялись
Як два чужинці на землі
А що тепер? Чи запізніле каяття
Огорне душу і розмякнуть остуджені тим часом почуття?<br>Тетяна